Експорт промислової продукції: огляд регуляторних органів в Україні

Експорт будь-якого товару – це комплекс заходів від підготовки товару, пошуку партнерів на зовнішніх ринках, розробки маркетингової стратегії до фактичного митного оформлення товару. Не останню роль у процесі експорту відіграють органи державної влади, які покликані встановлювати правила гри, а іноді й запроваджувати обмеження експортної діяльності. 

Згідно з статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», експорт товарів – це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. 

Відповідно до статті 9 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верховної Ради України належать, зокрема:

  • прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;
  • затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;
  • розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
  • встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;
  • затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких забороняється.

Відповідно до Конституції України, Кабінет Міністрів України організовує та забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України (стаття 116). У статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» зазначено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення зовнішньоекономічної політики України, здійснює в межах, визначених законом, регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Кабінет Міністрів України, зокрема:

  • вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;
  • здійснює координацію діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності; приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №459 від 20 серпня 2014 року (зі змінами та доповненнями), Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну промислову політику, державну зовнішньоекономічну політику та, що важливо для експорту промислових товарів, - державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності.

Національний банк України (НБУ) також є важливим суб’єктом регулювання зовнішньоекономічної діяльності, оскільки НБУ:

  • регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;
  • виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України. 

Органи доходів і зборів (Державна митна служба) здійснюють митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.

Антимонопольний комітет України здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства про захист економічної конкуренції.

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, зокрема, здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України. 

У 2017 році постановою Кабінету Міністрів України №455 від 4 липня 2017 року була створена Рада з міжнародної торгівлі, що є тимчасовим консультативно-дорадчим органом Кабінету Міністрів України. Відповідно до Положення про Раду з міжнародної торгівлі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №455 від 4 липня 2017 року, основним завданнями Ради є, зокрема, сприяння координації дій міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій у сфері розвитку міжнародної торгівлі України. Рада також має готувати пропозиції та рекомендацій щодо, inter alia:

  • формування державної зовнішньоекономічної політики та розвитку міжнародної торгівлі України;
  • сприяння імплементації Угоди про ПВЗВТ;
  • реалізації положень Конвенції Пан-Євро-Мед. 

Важливу роль у підготовці до експорту відіграє вивчення регуляторних вимог до товару, оскільки кожна країна дбає про якість та безпечність продукції, що імпортується. Якщо мова йде про експорт сільськогосподарських товарів, експортерам необхідно детально ознайомитись із ветеринарними, санітарними та фітосанітарними вимогами країни імпорту, а також переконатись у тому, що товар є дозволеним до імпорту (немає карантину). 

Із промисловими товарами ситуація відносно складніша. Тут на передній план виходять стандарти та технічні регламенти, дотримання вимог яких через процедури оцінки відповідності обумовлює можливість імпорту. Це, у першу чергу, стосується різноманітних електричних приладів, дитячих іграшок, медичних виробів, спецодягу та спецвзуття тощо (як правило, мова йде про товари із високою доданою вартістю).

Тому, органи оцінки відповідності та техрегулювання можна вважати такими, що опосередковано беруть участь у регулюванні експортної діяльності. 

Довгий час система технічного регулювання України суттєво відрізнялась від європейської моделі та інших розвинених країн. Дослідники відзначають різноспрямований розвиток європейської та пострадянської систем технічного регулювання, оскільки вони спрямовані на досягнення практично однакової мети, але з використанням різних підходів, технічних процедур, лабораторних випробувань, різних вимірювань та оцінок відповідності.

Після розпаду СРСР країни СНД успадкували систему стандартизації та сертифікації продукції, що відповідала вимогам адміністративно-планової економіки. Основними рисами радянської системи стандартизації продукції були наступні: (1) вимоги всіх документів зі стандартизації мали обов’язковий характер, а самі документи мали силу нормативно-правових актів і були елементом радянського законодавства; (2) відсутність єдиної системи стандартів, оскільки стандарти розроблялись на чотирьох рівнях (на загальносоюзному, регіональному, галузевому рівнях та на рівні підприємства чи установи). За даними Міжнародної фінансової корпорації (IFC), у 2006 році понад 60% підприємств повинні були дотримуватись обов’язкових стандартів (у галузях виробництва та будівництва цей показник становив 81%). Обов’язковій сертифікації підлягали понад 400 видів товарів та послуг. Переважна кількість український стандартів не відповідала міжнародним (ISO) та європейським стандартам (EN/CENELEC).

У цілому, система технічного регулювання держави складається із наступних елементів:

  • стандартизація;
  • оцінка відповідності;
  • акредитація органів з оцінки відповідності;
  • метрологія;
  • ринковий нагляд.

Відповідно до Додатку 1 до Угоди СОТ про технічні бар’єри в торгівлі, технічний регламент – це документ, у якому визначено характеристики товару або пов'язані з ними виробничі процеси чи способи виробництва, включаючи чинні адміністративні положення, дотримання яких є обов'язковим. Стандарт – це документ, який затверджено визнаним органом і який визначає призначені для загального і багатократного використання правила, інструкції або характеристики товарів чи пов'язаних з ними виробничих процесів або способів виробництва, дотримання яких є необов'язковим. Отже, простими словами, ключовою відмінністю між технічними регламентами та стандартами є саме фактор обов’язковості. Процедури оцінки відповідності – це процедури, які використовується для визначення того, чи виконуються відповідні вимоги технічних регламентів чи стандартів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про стандартизацію», Мінекономіки створило національний орган стандартизації. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №1163-р від 26.11.2014 «Про визначення державного підприємства, яке виконує функції національного органу стандартизації» функції національного органу стандартизації виконує державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»(ДП «УкрНДНЦ»). До основних повноважень ДП «УкрНДНЦ» належить, зокрема: організація та координація діяльності щодо розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та відновлення дії національних стандартів.

Переліки технічних регламентів та національних стандартів під технічні регламенти (дотримання яких є презумпцією виконання приписів технічних регламентів) можна знайти на сайті Мінекономіки.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», відповідність вимогам технічних регламентів може бути забезпечена шляхом застосування національних стандартів та/або технічних специфікацій, посилання на які містяться у відповідних технічних регламентах. У разі якщо технічними регламентами передбачене застосування процедур оцінки відповідності, такі процедури містяться в технічних регламентах. Переліки призначених органівз оцінки відповідності можна знайти на сайті Мінекономіки.

Український акредитаційний орган – НААУ –  діє відповідно до Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» та Положення про Національне агентство з акредитації України, що затверджене наказом МЕРТ №161 від 08.02.2017. НААУ – є членом наступних регіональних та міжнародних організацій з акредитацій: (1) асоційованим членом Європейської кооперації з акредитації (European Accreditation, ЕА) та підписантом Багатосторонньої Угоди з ЕА (ЕА Mutual Recognition Agreement («MLA»)); (2) повноправним членом Міжнародної кооперації з акредитації лабораторій (International Laboratory Accreditation Cooperation, ILAC) та підписантом Угоди про взаємне визнання (ILAC MRA); (3) Міжнародного форуму з акредитації (International Accreditation Forum, IAF) (з 16.06.2017).  НААУ також співпрацює з Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації у рамках СНД.

Щодо метрології, реєстр затверджених типів засобів вимірювальної техніки та список уповноважених організацій на проведення повірки засобів вимірювальної техніки знаходяться на сайті Мінекономіки. 

Насамкінець, законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції». 

На міжнародному рівні регуляторній гармонізації покликана сприяти Угода СОТ про технічні бар’єри в торгівлі, яка вимагає від держав-членів СОТ використовувати міжнародні стандарти, інструкції та рекомендації як основу при розробці національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності за винятком тих ситуацій, коли такі стандарти, інструкції та рекомендації були б неефективними або неналежними, наприклад, через недостатній рівень захисту, суттєві кліматичні або географічні фактори чи суттєві технологічні проблеми. Угода також закликає держави-члени СОТ визнавати як еквівалентні технічні регламенти інших держав-членів СОТ, навіть якщо вони відрізняються, проте адекватною мірою  виконують завдання власних регламентів. Так само Угода закликає визнавати результати оцінки відповідності в інших державах-членах СОТ, навіть якщо такі процедури є різними, проте надають таку ж впевненість у відповідності товарів технічним регламентам чи стандартам, що й власні процедури. Угода рекомендує членам СОТ, проте не зобов’язує їх, вступати у переговори для укладення угод про взаємне визнання результатів оцінки відповідності.

Однак, на практиці експортерам спочатку доволі важко виявити, які ж вимоги діють у країні імпорту. Чи не єдиний виняток становить ЄС, оскільки, по-перше, існує спеціальний ресурс Trade Helpdesk, який дозволяє ідентифікувати норми права ЄС (директиви, регламенти, або так зване вторинне законодавство ЄС), що застосовується до товару. А по-друге, через дію Угоди про асоціацію (Угоди про ПВЗВТ – Розділ IV Угоди про асоціацію) Україна масово апроксимує своє законодавство у сфері технічного регулювання до acquis ЄС (детальніше про це нижче). Згодом необхідно знайти акредитований орган з оцінки відповідності, який проведе випробування товару відповідно до ідентифікованих іноземних вимог, а потім постане питання, чи будуть результати т акого випробування визнані у країні-імпортері. При цьому важливо враховувати, що лабораторні дослідження / випробування – це доволі дороге задоволення (особливо, якщо українські експортери звертаються до іноземних акредитованих органів з оцінки відповідності). Дуже часто такі лабораторні випробування показують недоліки товару або невідповідність вимогам країни імпорту, що змушує українських експортерів удосконалювати або адаптувати товар. 

Враховуючи зазначене вище, з метою спрощення експортної діяльності держави включають положення про усунення нетарифних бар’єрів в угоди про вільну торгівлю, щоб створити додатковий механізм врегулювання питань взаємного визнання еквівалентності стандартів / технічних регламентів та, відповідно, результатів оцінки відповідності. Угода про ПВЗВТ є безпрецедентною у контексті нормативного наближення законодавства України до вторинного законодавства ЄС. Це, зокрема, стосується сфери технічного регулювання, яка в ЄС є доволі складною та яку умовно називають дворівневою: (1) горизонтальні регламенти та рішення, які містять методологічні основи (наприклад, Регламент 765/2008/EC), та директиви, що охоплюють широкі сектори товарів (дотримання яких є обов’язковим); та (2) близько п’яти тисяч добровільних гармонізованих стандартів, дотримання яких є презумпцією виконання положень директив. Стандарти розробляються трьома організаціями на замовлення Європейської Комісії: Європейський комітет зі стандартизації в електротехніці (CENELEC), Європейський інститут телекомунікаційних стандартів (ETSI) та Європейський комітет зі стандартизації (CEN). Стандартів CEN, CENELEC та ETSI нараховується близько 24 тисяч.

У Додатку ІІІ до Розділу IV Угоди про асоціацію визначені види нехарчової продукції, які в ЄС потрапляють під дію технічних регламентів (всього Додатком ІІІ визначено 27 сфер). Проблема апроксимації полягає в тому, що визначені у Додатку ІІІ директиви оновлюються відповідно до законодавства Нового підходу ЄС: рішення про спільні рамки щодо реалізації продукції (Рішення 768/2008/EC) і регламенту, який встановлює вимоги щодо акредитації та ринкового нагляду (Регламент 765/2008/EC).

З метою приведення системи технічного регулювання у відповідність до вимог ЄС була розроблена Стратегія розвитку системи технічного регулювання на період до 2020 року, затверджена постановою КМУ №844-р від 19.08.2015.

Угодою про ПВЗВТ (стаття 57) передбачено, що Україна та ЄС підпишуть Угоду про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів (Угода АСАА) як Протокол до Угоди про асоціацію, яка охоплюватиме один або кілька секторів, що перелічені у Додатку III до Угоди про асоціацію. Таке підписання стане можливим після повного узгодження галузевого та горизонтального законодавства України, інституцій та стандартів із відповідними нормами і стандартами ЄС. Угода АСАА передбачатиме, що торгівля товарами між Україною та ЄС у визначених секторах буде здійснюватися на тих самих умовах, що застосовуються в торгівлі товарами між країнами-членами ЄС. За умови укладення Угоди АСАА українські органи з оцінки відповідності зможуть отримати нотифікацію в ЄС на виконання робіт з оцінки відповідності, і результати оцінки відповідності таких органів будуть прийматись у ЄС (і навпаки). 

Україна також поступово впроваджуватиме звід європейських стандартів як національні стандарти, зокрема гармонізовані європейські стандарти, добровільне застосування яких вважатиметься таким, що відповідає вимогам законодавства, зазначеного у Додатку ІІІ (презумпція відповідності продукції).

 

Зв'яжіться
з нами
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ЗАПИТ