Актуальні потреби українських експортерів щодо підтримки їх діяльності на європейському та інших зарубіжних ринках

Експортна стратегія України на 2017-2021 рр. затверджена і працює уже два роки. Згідно статистичних даних, динаміка присутності українських товарів на зовнішніх ринках та кількість підприємств постачальників постійно зростає, а співвідношення експорту сировинних товарів та товарів доданої вартості, наприклад, продукції продовольства, майже зрівнялось. Разом з тим, зважаючи на глобальні процеси і тенденції перерозподілу ринків продукції серед країн світу, важливими питаннями є диверсифікація експортної пропозиції серед галузей економіки, товарна структура українського експорту та підтримка експорту товарів високотехнологічного типу. І тут виникає ряд проблемних питань та викликів, які стоять перед Україною в цілому та бізнесом зокрема. Український центр сприяння інвестиціям і торгівлі (ITFC) на замовлення UBTA провів опитування, що стосується актуальних потреб українських експортерів щодо підтримки їх діяльності на європейському та інших зарубіжних ринках та ідентифікував ці проблеми та перешкоди. 

В результаті проведеного опитування отримано близько 1700 відповідей від сумарно опитаних 10 000 підприємств, тобто вибірка становить 17%. З метою отримання об’єктивних результатів базовою основою дослідження було формування даних з максимальним покриттям за галузями і регіонами відповідно до поточної структури товарного виробництва. Серед опитаних компаній, 31% (531) має статус діючого експортера, тоді як 69% (1158) на даний час не експортують продукцію.  

Серед діючих експортерів частка продукції, яка відправляється на експорт, становить:

  • >50% у 33% респондентів;
  • 30-50% у 12% респондентів;
  • 10-30% у 23% респондентів;
  • <10% у 28% респондентів.

Таким чином, майже у половини діючих експортерів частка продукції, яка відправляється на експорт, переважає 30%.

Найбільш пріоритетними для себе компанії вважають такі ринки як ЄС, СНД та Азія. При чому ЄС входить в пріоритетний ринок для майже 75% компаній, а найбільш пріоритетними для себе країнами 40% респондентів вважають Польщу та Німеччину. Також перспективними ринками експортери вважають Румунію (7%), Чехію (7%), Італію (6%) і Литву (4%).

Серед найбільш значимих перешкод для збільшення експорту на ринок ЄС підприємці визначили наступні:

  • відсутність з боку держави фінансових інструментів підтримки експорту;
  • відсутність просування інтересів українського бізнесу з боку державних та недержавних інституцій;
  • висока конкуренція на зовнішніх ринках;
  • висока вартість кредитування експортних операцій;
  • слабка зовнішня інфраструктура підтримки українського експорту;
  • нестача кваліфікованих кадрів;
  • значні витрати на підготовку компанії до експорту.

Гальмують, на думку респондентів, здійснення експорту на ринок ЄС також валютні коливання, негативний імідж України, логістичні витрати, складність митних процедур.

Ці відповіді свідчать про зміну факторів, які компанії визначають як перешкоди для збільшення експорту, протягом останніх п’яти років. Адже відповідно до попередніх досліджень ITFC, у 2015-2016 рр. основною перешкодою компанії називали брак інформації щодо умов виходу на ринок та особливостей його функціонування. Пізніше, в 2017-2018 рр. основною причиною не лише збільшення експорту, а й розвитку взагалі, підприємці називали брак кадрів (часто не лише кваліфікованих, а й різноробочих). Очевидно, з того часу компанії деякою мірою знайшли рішення щодо цього питання: навчилися працювати з інформаційними ресурсами, рекрутинговими агенціями та утримувати робітників шляхом фінансових і нефінансових стимулів.

Потенційні експортери також визначили потреби, які хочуть задовольнити для виходу на зарубіжні ринки за такою рейтинговою шкалою:

  • пошук партнера на зарубіжному ринку (22%);
  • технологічне оновлення виробництва (15%);
  • доступ до фінансування (15%);
  • надання актуальної інформації щодо регуляторних аспектів функціонування цільового ринку (11%);
  • допомога у підготовці продукту до експорту (10%);
  • мінімізація ризиків (8%);
  • розробка комплексної експортної стратегії та допомога в її реалізації (6%);
  • надання актуальної інформації щодо особливостей цільового ринку (6%).

Усі ці проблеми можна вирішити за наявності зрозумілої інформації про потенційні ринки,  наявності чіткої експортної стратегії у підприємств та якісного моніторингу світових ринків, розуміння менталітету зарубіжних споживачів, готовності  виробничих потужностей,  підвищення якості українських товарів, наявності відповідних ліцензій та сертифікатів, нарощуванні експортних «амбіцій» та розвитку в Україні цілісної повнофункціональної мережі інституцій з підтримки торгівлі. 

              

Повний текст дослідження доступний за посиланням: http://tradecenter.org.ua/ukr/Materials

 

Зв'яжіться
з нами
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ЗАПИТ